почесний гість

n тість

- distinguished guest почесний гість

- honorary guest почесний гість

- guest of distinction почесний гість

- guest of honour почесний гість

- guests of note відомі гості

- salute to the guest of honour вітання на адресу почесного гостя

1. n

1) гість

2) постоялець (у готелі)

3) ознака, що провіщає прихід гостей

4) діал. людина; парубок, хлопець

5) біол. паразит

2. v

1) приймати як гостя

2) гостювати; бути гостем

* * *

1) гість

2) постоялець ( у готелі)

3) прикмета, яка передвіщає гостей

4) бioл. паразит

1) гостьовий

2) запрошений; гастролюючий

1) приймати як гостя

2) бути гостем; гостювати

I n

1. почесний гість

2. сановник

3. церк. прелат

- high ecclesiastical dignitaries церковнослужителі високого рангу

II adj особл. церк. сановний, що має високий сан

поважний, шановний, почесний, почтивий, (солидный) статечний, гі[о]дний, достойний. [Він чоловік почесний (Черк.). За литовського панування наставляли наші предки на митрополії, єпископства і архімандрії статечних людей громадською вподобою (Куліш). Товаришу наш годний та славний (Федьк.)]. -ный человек, гость - поважний, шановний, почесний, статечний чоловік, гість. -ный возраст, лета - поважний, почесний вік. -ная седина - почесна сивина. Почтеннейший! - добродію!

* * *

1) ( заслуживающий почтения) пова́жний; ( внушающий почтение) поче́сний, пошти́вий

2) ( уважаемый) шано́вний

3) (перен.: значительный) чима́лий и чимали́й, неаби́який; ( солидный) солі́дний

4) (в знач. сущ.: в обращении - зват. форма) шано́вний громадя́нине; фам. чолові́че до́брий, го́лубе, добро́дію

поважний, шановний, почесний, почтивий, (солидный) статечний, гі[о]дний, достойний. [Він чоловік почесний (Черк.). За литовського панування наставляли наші предки на митрополії, єпископства і архімандрії статечних людей громадською вподобою (Куліш). Товаришу наш годний та славний (Федьк.)]. -ный человек, гость - поважний, шановний, почесний, статечний чоловік, гість. -ный возраст, лета - поважний, почесний вік. -ная седина - почесна сивина. Почтеннейший! - добродію!

* * *

1. чесний, благородний

2. знатний, благородний (про походження)

3. почесний

4. шанований, поважаний; достойний

5. (H.) вельмишановний; високоповажаний (у Великій Британії титул дітей перів і деяких сановників; в США тж звернення до конгресменів, суддів та осіб, які займають високі посади)

- honourable distinctions почесні нагороди

- honourable duty почесний обов'язок

- honourable gentleman шанований джентльмен (про члена парламенту чи конгресу)

- honourable member почесний член палати (про члена парламенту чи конгресу)

- honourable peace почесний мир

- honourable service бездоганна служба

- honourable understanding джентльменська угода; усна домовленість

- to be honourable in one's obligations чесно виконувати свої зобов'язання/ чесно ставитися до своїх обов'язків

- honourable and equitable settlement почесне та справедливе врегулювання

- my honourable friend мій достойний друг (при зверненні до члена парламенту чи конгресу)

сивоголовий, (почтенный) поважний, почесний; (уважаемый) шановний. -тый старец - старий поважний чоловік, поважна сива голова. -тая старость - поважна (почесна) старість (-рости), поважні старощі (-щів и -щей), поважний (почесний) вік (-ку).

* * *

1. n

1) честь; чесність

2) благородство, шляхетність; честь

3) добре ім'я, добра репутація, честь

4) цнота; чистота; доброта; жіноча честь

5) почесть; шаноба, пошана; повага; шанування

6) слава, честь

7) честь (у формулах ввічливості)

8) (H.) честь (титул)

9) pl почесті; урядові нагороди, ордени

10) pl відзнака (при складанні екзаменів)

11) уклін, реверанс

2. v

1) шанувати; поважати, вшановувати

2) відзначати нагородою; удостоювати (чогось — with)

3) фін. оплатити

4) додержувати (умов); виконувати (зобов'язання)

* * *

1) честь, чесність; благородство

2) добре ім'я, гарна репутація; ( жіноча) честь; цнотливість, чеснота, чистота

3) пошана, шана; повага

4) честь

5) pl почесті; ( урядові) нагороди

6) pl; cл. відзнака ( при здачі іспитів)

7) pl; кapт. онери ( старші козирні карти)

8) icт. уклін, реверанс

1) шанувати, поважати

2) ( with) удостоювати

3) дотримуватися ( умови); виконувати ( зобов'язання)

4) eк. акцептувати ( тратту); оплатити (тратту, чек)

1. стан, становище, стан здоров'я; о алға энди биз ми саме в такому стані Б; не алдасыныз? як ся маєте, як себе почуваєте?; алым бек йаман стан мій дуже поганий Б; не олаҗах меэм алым? що буде зі мною? СК; ичтэ дэ алым йох я зовсім не маю сил НКД; ғарибим алымдан сиз дэ билирсиз в якому я, бідний, стані, й ви знаєте СЛ; наз алын? як твої справи? НКД; недир алын? як ти себе почуваєш? СК; нас алыңыз? як ви себе почуваєте? СБ; дӱньйаан алын кӧр подивися на становище в світі СБ, СЛ, СГ.

2. здатність, спромога, спроможність, змога, можливість; т'етирийлер не аллары бар приносять що можуть Б; алы бар сени йаманлама він спроможний тебе ганьбити СМ; оон эр бир шийи дэ алы бар болмаа з ним усе може статися СМ; оларын да мен саа йырламаға алым бар їх я також можу тобі заспівати У; алмаға алы йох узяти він не може ВН, Б; алма алы йох брати не можна К; алым йох сув т'етирмед'е я не спроможна принести води Б; оларға айтмаға алым йох їм я не можу сказати Б; биший этмеэ алым йох я не здатна нічого робити Г; кӧзлерме кӧрме алым йохтур я не можу бачити очима Б; вармаа алым йохтур я не можу піти К; йӱрмеэ дэ алы халмады не лишилося навіть спроможності ходити Г; бахар эдим алыма кӧре я доглядала скільки було моїх сил Б; алымыз ға гӧре згідно з нашими можливостями ВН; ӧзӱ алың болғай мусиш мати власні можливості СМ; хоймадылар бени йенди (д'енди СК) алыма не дали мені досягти того, що було в моїх силах, що мало мені належати Г.

3. воля, волевияв Г; йиберийим мен ону ӧзӱ ална

анда стий — онда т'итсин відпущу я його на власну волю

куди хоче — туди нехай і йде Г.

4. маєток, майно; ане, бен ӧлӱрсем, неҗолур алым? мамо, якщо я помру, що буде з моїм маєтком, майном? Г; не бу эве алы олсун, не зенд'инник? що за майно є в цій хаті, що за багатство? Г.

5. лиха пригода, нещасний випадок, неприємність, нещастя, лихо; не ала хойдун сен бени в які тяжкі умови ти мене поставив СК; бир ал д'ельди башыма мене спіткала біда СГ; сӧйледилер онларын башына келен аллары розповіли про пригоди, що з ними сталися Г; ал баша д'ельсе, беле олур коли трапиться нещастя, то буде отак М.

яскраво-червоний, червоний, пурпуровий, рум'яний; красний, гарний ВН, СБ, У-СЛ, М, СК; ал алма червоне, рум'яне яблуко Б; ал айах ат кінь із червоними ногами СБ, У, К; ал балых золота рибка СГ; ал д'елин красна наречена ВН, Г, СГ; ал йанахлы бийаз хызлар рум'янонощокі білі дівчата М; бен олурум бир ал д'елин я буду красною нареченою Г; ал гӱль / д'ӱль червона троянда Г, СЛ; ал пери красна фея СЛ; ал пошу яскраво-червона хустка — почесний приз на кінних перегонах Г, К; ал т'ефин яскравочервоний саван Г; ал хан червона кров Г, СЛ; минд'ен атым ал хашха мій верховий кінь із ясно-червоною зіркою на лобі Б; сийа зилифине ал хыналар силинди її чорне волосся натерто червоною хною СК; сен аллар гийсен, бен — хырмызы ти одягнеш пурпурове, а я червоне У; пор. эал II, эвал.

III

ал хочу довгі перегони — на 40-50 кілометрів ВН.

той, та, те У; бен җирени җаранттым ал шийере чапмайа я підготував гнідого, щоб скакав у тому місті У; пор. ол, див. алар.

Костомаров, Микола Іванович (1817, с. Юрасівці Острогозького пов., нині Воронезької обл. - 1885) - укр. історик, письменник, етнограф, суспільно-політичний діяч. Навчався на історико-філологічному ф-ті Харківського ун-ту (1833 - 1836). Захистив магістерську дис. з історії (1844). У 1845 - 1847 рр. - один із засновників Кирило-Мефодіївського братства. У 1847 р. був арештований, рік перебував у Петропавлівській фортеці. У 1859 - 1862 рр. - екстраординарний проф. Петербузького ун-ту. У 1860 - 1885 рр. - член Археографічної комісії. У 1864 р. здобуває ступінь докт. рос. історії в Київському ун-ті. Чл.-кор. Петербурзької Академії наук (1874), почесний член Київського ун-ту (1884). В історичних дослідженнях та в історіософських міркуваннях К. спирався на праці Максимовича, Гердера, ІПеллінга, ісп. романтиків. На відміну від Максимовича, який робив наголос на емпіричній правді історії, К. посилив романтичні акценти, відшукуючи наскрізну ідею, що поєднує минуле, сучасне й майбутнє укр. народу в єдине історичне ціле, надає подіям "розумного зв'язку і стрункого вигляду". Як історіософ, К. не стільки з'ясовував причинову залежність значущих подій, скільки прагнув до виявлення засад (включно з ірраціональними) буття та ментальності укр. людини. Цю настанову К. реалізував, поєднуючи романтичне світоосягнення з органічними для традицій укр. думки ідеями філософії, зокрема з постулюванням "найвищого вічного розуму", який керує долею усього людства. З іншого боку, романтичний пафос коригувався у К. раціоналістично-просвітницькими ідеями, спрямованими на утвердження духу толерантності та запобігання національному чванству. К. вважають засновником народницької (на відміну від державницької) історіографії. Дух народу мислився ним не як трансцендентна сутність, а як реальна першооснова історичного процесу, здійснюваного "живим народом". Саме у психології народу належить шукати пояснення історичних подій, особливостей побуту та духовного життя народу І. сторіософські погляди К. еволюціонували разом із його загальносвітоглядними настановами: від романтичного ствердження ідей свободи й рівності, відстоювання окремішного вільнолюбивого духу укр. етносу та наголошування його особливої місії в колі слов'янських народів (кирило-мефодіївський період) до обстоювання ідеї федералізму і раціоналізованих просвітницько-народницьких орієнтирів другого періоду і, зрештою, до модифікації народницьких устремлінь у звичайне просвітництво і лояльне щодо імперії культурництво в останній період життя. Однак світоглядними константами Κ.-мислителя залишалися: переконаність в окремішності історичного шляху укр. народу ("Полудневу Русь" К. пророчо бачив у майбутньому як "окрему державну цілісність"), в самобутності його вільнолюбивого духу, мови, культури і психології (що ставило його в опозицію до офіційної рос. державницької історіософії); засада народності та ідеї рівності людей і етносів, національного порозуміння, досягнутого на ґрунті науки і християнської освіти; принцип самоправства і федеративно-демократичної організації суспільства, опертий на досвід Києворуської і Козацької держав; ідея історичної тяглості укр. національної традиції та пафос згоди і любові - до людини і до Бога.

[br]

Осн. тв.: "Книги буття українського народу" (1846); "Дві руські народності" (1864)та ін.

Рикер, Поль (1913, Баланс) - франц. філософ, представник релігійної феноменологічної герменевтики. Проф. ун-тів Страсбурга, Парижа, Чикаго, од 1995 р. - почесний проф. КМА. У центрі філософських досліджень Р. - проблема людини в контексті трагічного досвіду XX ст. Особистість, за Р., є найбільш фундаментальним поняттям філософії, завдання якої він вбачає у виробленні методу аналізу людської суб'єктивності як творця світу культури. Осмислення імпульсів людського "Я" можливе через осмислення їхніх норм сублімації в культурі. В зв'язку з цим Р. надає великого значення розгляду мови, яка, на його думку, наділена символічною функцією. Витлумачення цілісних текстів культури є способом включення індивіда в культурний контекст і становлення його суб'єктом культурно-історичної творчості. Особливого звучання в філософії Р. набирає проблема "Себе як Іншого". Р. акцентує увагу на необхідності розрізнення понять "Сам" і "Я", оскільки тільки поняття "Сам" пов'язане з турботою про ближнього і справедливістю для кожного. Позаяк "Інший" завжди перебуває в опозиції стосовно власної культури, то погляд на "Себе" як "на Іншого" розкриває конфліктність, розірваність існування людини у світі. Разом із тим, такий ракурс дозволяє людині співвіднести себе з існуванням інших (а отже, й інакших) людей і з повагою поставитися до цієї інакшості. Голос "Іншого", за Р., є голосом совісті, яка велить людині справедливо жити для інших і разом з іншими. У розгляді проблеми людини Р. спирається на ідеї етики, герменевтики, феноменології, антропології, філософії історії, релігії та права.

[br]

Осн. тв.: "Філософія волі". Т. 1 - 2 (1950 - 1960); "Конфлікт інтерпретацій" (1969); "Сам як Інший" (1990).

Хамітов, Назип Віленович (1963, Київ) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1985). Докт. філоофських наук (1998). Од 1992 р. працює в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, од 1999 р. - ст. наук. співр. Президент Асоціації філософського мистецтва (од 1988 р.), почесний Президент Міжнародної асоціації актуалізуючого психоаналізу (1999). Основний напрям наукової діяльності - філософська антропологія, філософія статі, філософія психоаналізу.

[br]

Осн. тв.: "Звільнення від буденності: Мистецтво як вирішення суперечностей життя" (1995); "Філософія самотності: Самотність жіноча і чоловіча" (1995); "Межі чоловічого і жіночого: Вступ до метаантропології" (1997); "Самотність у людському бутті: Досвід метаантропології" (2000); "Філософія і психологія статі" (2000).